Волонтерська ідальня у Бородянці 

Єдина вціліла адміністративна будівля Бородянки об’єднала в собі всі громадські, соціальні, адміністративні та навіть правові форми життя громади. В приміщенні Бородянського академічного ліцею сьогодні розташовані всі адміністративні та правоохоронні органи, а ще, там відкрилися двері єдиного громадського закладу – волонтерської їдальні, де будь хто може щодня, 5 днів на тиждень, отримати смачний гарячій обід.
Створення Бородянської їдальні було спільною ідеєю представників волонтерського руху та небайдужих представників місцевої громади. Волонтерська команда ГО ПАГ та благодійники власними зусиллями відновили роботу ліцейської їдальні, яка стала на той час єдиним місцем громадського харчування Бородянки.
Ми годували військових, представників ДСНС, адміністрацію, правоохоронців та місцеву громаду, людей, які втратили у цій війні майже все.
Щодня наша команда готувала більше пів тисячі гарячих обідів і кожного дня ця цифра зростала.
Наша команда - це люди різних професій у мирний час та кілька професійних кухарів, всі вони робили все можливе і, іноді, неможливе для налагодження життя місцевої громади. Більшість з нас втратили роботу та джерела доходу, але продовжували повністю віддавати себе волонтерської діяльності з вірою у Велику перемогу.
Усвідомлюючи всі складнощі сьогодення України, ми постійно шукали можливості бути ще ефективнішими і більшими. Наша велика команда знаходилася в постійному пошуку продуктів (м’ясо, крупи, овочі), побутової хімії для прибирання приміщень, необхідного додаткового обладнання та навіть звичних серветок. Ми потребували транспорту для нашої команди, щоб кожен день більше 20 людей могли їздити на кухню за маршрутом Київ-Бородянка-Київ. Окремою проблемою було паливо для автомобілів, головне - його відсутність на заправках, друге - ціна.
Але хлопці та дівчата продовжувати готувати, збирати допомогу, розподіляти її туди, де вона вкрай потрібна. Ця війна страшна та безжальна. Але вона об'єднала нас і зробила однією родиною, і ми від її ім’я дякуємо всім за підтримку та за те, що Ви з поруч нами та ми тримаємо стрій!
Про нашу теплу родину :
Громадська організація ПАГ: Ольга Миколюк, Сергій Бормотов, Олександр Угнівенко, Олександр Цегольник – логістика, постачання, пальне, адміністративний супровід.
Благодійний фонд ДАРІЇ САЄД: Анастасія Карпєєва, Дарія Саєд та їх велика команда гарячих сердець, теплих рук та світлих обличь. Загалом щодня, для наших земляків, готувалося більше ніж півтори тисячі гарячих обідів (до 950 на день).
Але, все це не могло відбутись, якщо б поруч з нами не билося безліч сердець чудових людей - волонтерів, громадських організацій, благодійних фондів, приватних донаторів з України та усього світу, без яких існування нашої Їдальні було б неможливим!

Забезпечення гуманітарних потреб

24 лютого 2022 року Україна зазнала безпрецедентної за своєю жорстокістю та масштабами військової агресії з часів Другої Світової війни. Російські війська почали в буквальному сенсі слова фізично знищувати українськи міста разом з їх населенням.
Майже з перших днів повномасштабного вторгнення наша організація приєдналася до стихійно створюваних по всій країні волонтерських осередків, які працювали на маже всі напрямки.
Наша команда долучилася до гуманітарного та матеріального забезпечення громад, які найбільше постраждали від окупаційних військ довкола Київу: Чернігівського, Сумського та Харківського регіонів.
Окремим викликом стало забезпечення наших військових на передовій, які також потребували і гуманітарного і матеріального забезпечення.
За чотири місяці активної участі, членами нашої команди було подолано за кермом десятки тисяч кілометрів українськими дорогами, перевезено десятки тон вантажів, які забезпечували харчуванням, питною водою, одягом, засобами гігієни та матеріально технічним обладнанням.
Особливо важливим було постачання корму для тварин в регіони, де у зв’язку з активними бойовими діями була повністю зруйнована логістика.
Пошук, завантаження, розвантаження, сортування, знову завантаження, дорога, повернення. Наша команда постійно жила саме в такому режимі. Нам важко сказати скільки ми зробили за ці місяці, тому, що ніхто не рахував. Ми всі, разом зі всією країною, наближали час звільнення української землі.